Тетяна (ім’я змінене) не пам’ятає той день, коли їй поставили діагноз ВІЛ-інфекція. Вона була ще зовсім дитиною і мало що знала про це захворювання.
Читайте также: Дітей без щеплень не прийматимуть до шкіл і дитсадків: в Україні готують новий закон
У їхній родині поважали знання. Мама — лікарка. Тато — юрист. Люди освічені, раціональні, звикли довіряти фактам. Здавалося б, саме такі сім’ї найкраще розуміють, що таке здоров’я, профілактика і лікування.
Про ВІЛ вони знали. Чули, читали, можливо, навіть пояснювали іншим. Але десь глибоко всередині жило переконання, яке часто виявляється сильнішим за будь-які знання: “Це не про нас.”
Однак ВІЛ не питає про соціальний статус, професію, освіту. Він входить у життя тихо, без попередження.
Коли реальність стає занадто складною
Коли діагноз з’явився у родині — захворіла мама Тетяни — прийняти його виявилося набагато складніше, ніж пояснювати іншим. Знання не врятували від страху. А страх — від заперечення.
Те, що можна було контролювати, якщо діяти вчасно, вийшло з-під контролю. Стан жінки різко погіршувався. Зрештою вона померла.
Але навіть тоді батько Тетяни залишався у страху й запереченні. Він не погоджувався на лікування, не приймав допомогу.
Поки дорослі боролися з реальністю, дитина залишалася без захисту. Тетяна тоді не могла сказати: “Мені потрібно лікування”. Не могла змусити дорослих діяти. Не могла захистити себе. Її життя повністю залежало від рішень батьків.
Читайте также: Цей продукт купують роками як здорову альтернативу солодощам, але в ньому до 23 ложок цукру
Рішення, що врятувало життя
Історію наважилася змінити бабуся Тетяни. Вона не сперечалася з діагнозом, не шукала виправдань, не чекала, поки хтось інший щось вирішить. Вона привела Тетяну до лікарів. Почала діяти — швидко, чітко, без зайвих сумнівів.
Завдяки лікарям, супроводу педіатра та підтримці працівників благодійної організації вдалося захистити право дитини на лікування. Через бабусю, як законного представника, попри спротив з боку батька, дитина розпочала антиретровірусну терапію.
Сьогодні Тетяна — доросла жінка. Вона знає свій ВІЛ-статус, приймає терапію, має амбітні цілі й досягає їх.
Чому ця історія важлива
Ця історія — реальна. Вона вкотре нагадує: навіть у найскладніших обставинах дитина має шанс на життя — якщо поруч є дорослі, які не здаються. А загрозою є не сам вірус, а заперечення, страх і відкладання лікування. Сьогодні, завдяки сучасним антиретровірусним препаратам, люди з ВІЛ можуть жити довго й повноцінно, планувати майбутнє, народжувати дітей.
В Україні послуги з тестування, лікування, доконтактної й постконтактної профілактики ВІЛ — безоплатні й доступні кожному, хто їх потребує.
Дякуємо Хмельницькому обласному відділенню БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» за довіру і можливість розповісти цю історію. Особлива вдячність соціальним працівникам за щоденну турботу, професійність і щире ставлення до людей.
Читайте также: Рис, картопля чи макарони: дієтологиня розкрила, що найбільше підвищує рівень цукру
